зміст сайту
| Ваше ім'я: | |
| Ваш коментар | |
| Скілки буде 1 плюс 4 : | |
Slav
Зазначте у кожному незаповненому розділі про знаходження сайту у стадії розробки, щоб було зрозуміло відвідувачам чому пустують деякі розділи
Зазначте у кожному незаповненому розділі про знаходження сайту у стадії розробки, щоб було зрозуміло відвідувачам чому пустують деякі розділи
Леонід Лінчук
Читаючи дослідження наших славетних істориків, між іншим замислююсь і над таким фактом: чому Держава Україна за кілька століть втратила таку значну частину своєї території, а відповідно і населення? Дехто каже, що винні в цьому наші державні діячі. Звичайно, велика доля їхньої вини в цьому є, бо, як єхидно зауважують наші недруги, в Україні на двох українців три гетьмани.
Але не слід забувати і таке, що наші споконвічні сусіди ніколи не були і не будуть зацікавлені в тому, щоб Україна стала державою могутньою, цілісною, згуртованою, незалежною, мала сильного загальнодержавного лідера. Вони уже довели це і надалі доводять своїми діями: на протязі століть, користуючись нагодою, поодинці, або гуртом, підбурювали розбрат у державі, а відтак відщипували від української землі один ласий кусень за іншим. Доки це буде продовжуватись? Хто покладе цьому край? Хто дасть відповідь? Відповіді нема.....
Читаючи дослідження наших славетних істориків, між іншим замислююсь і над таким фактом: чому Держава Україна за кілька століть втратила таку значну частину своєї території, а відповідно і населення? Дехто каже, що винні в цьому наші державні діячі. Звичайно, велика доля їхньої вини в цьому є, бо, як єхидно зауважують наші недруги, в Україні на двох українців три гетьмани.
Але не слід забувати і таке, що наші споконвічні сусіди ніколи не були і не будуть зацікавлені в тому, щоб Україна стала державою могутньою, цілісною, згуртованою, незалежною, мала сильного загальнодержавного лідера. Вони уже довели це і надалі доводять своїми діями: на протязі століть, користуючись нагодою, поодинці, або гуртом, підбурювали розбрат у державі, а відтак відщипували від української землі один ласий кусень за іншим. Доки це буде продовжуватись? Хто покладе цьому край? Хто дасть відповідь? Відповіді нема.....
Леонід Йосипович, 70 років
Шановний Олеже Євгенійовичу!
Звертається до Вас холмщак від діда-прадіда Леонід Лінчук, народжений 1939 року в селі Вілька Лосинецька Томашівського повіту Люблінської губернії. Так у метриці записано. Тут моя Батьківщина, тут народжені мої батьки, мої пра- і прапрадіди. Моя родина, як і сотні тисяч моїх земляків, зазнала лиха і в часи першої світової, і в часи другої світової, і в колгоспному раю. У 1944 році нас вивезли у Херсонську область. У 1946 році більшість переселенців своїм ходом вирушили з півдня України з думкою повернутись на Холмщину, але потрапили на Волинь і в Галичину, все-таки ближче до своєї рідної землі. Спочатку ми зупинились у великому гарному селі Вовковиї Козинського району Рівненської області. Тут пройшли мої шкільні роки. В м. Дубно закінчив сільськогосподарський технікум.
З 1968 року після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту мешкаю я в Закарпатті, відірваний від своїх земляків. Хоч і пізно, але завдяки інтернету дізнався, яку велику роботу проводять мої земляки-переселенці і їх нащадки стосовно того, щоб держава визнала, що наш народ був фактично депортованим по волі сталінського-комуняцького режиму. Якщо дозволите,подав на Ваш сайт свої спогади про ті часи.
Хочу долучитись до роботи, яку Ви проводите, стати членом Товариства „Холмщина”, Всеукраїнської громадської організаціії „Конгрес українців Холмщини і Підляшшя”. Може, і я стану в пригоді.
З повагою, Леонід. Слава Україні!
Шановний Олеже Євгенійовичу!
Звертається до Вас холмщак від діда-прадіда Леонід Лінчук, народжений 1939 року в селі Вілька Лосинецька Томашівського повіту Люблінської губернії. Так у метриці записано. Тут моя Батьківщина, тут народжені мої батьки, мої пра- і прапрадіди. Моя родина, як і сотні тисяч моїх земляків, зазнала лиха і в часи першої світової, і в часи другої світової, і в колгоспному раю. У 1944 році нас вивезли у Херсонську область. У 1946 році більшість переселенців своїм ходом вирушили з півдня України з думкою повернутись на Холмщину, але потрапили на Волинь і в Галичину, все-таки ближче до своєї рідної землі. Спочатку ми зупинились у великому гарному селі Вовковиї Козинського району Рівненської області. Тут пройшли мої шкільні роки. В м. Дубно закінчив сільськогосподарський технікум.
З 1968 року після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту мешкаю я в Закарпатті, відірваний від своїх земляків. Хоч і пізно, але завдяки інтернету дізнався, яку велику роботу проводять мої земляки-переселенці і їх нащадки стосовно того, щоб держава визнала, що наш народ був фактично депортованим по волі сталінського-комуняцького режиму. Якщо дозволите,подав на Ваш сайт свої спогади про ті часи.
Хочу долучитись до роботи, яку Ви проводите, стати членом Товариства „Холмщина”, Всеукраїнської громадської організаціії „Конгрес українців Холмщини і Підляшшя”. Може, і я стану в пригоді.
З повагою, Леонід. Слава Україні!
Олег Євгенійович
Справді,ситуація складна,водночас цікава,але вихід є.Мого діда також було депортовано дитиною і "добровільно" було залишено гектари землі під час першого етапу депортації.Навіть заява до Європейського суду не вирішила цього питання, оскільки залишене майно не підпадає захисту за ст. 1 Протоколу до Конвенції, а відтак Страсбург "відфутболив" її.Я взагалі мовчу про рівень тих "юристів",які радили Боровику Олександру Михайловичу подавати до суду архівні довідки... Цілком дивним видається те, що законопроект, який писали юристи чомусь "зрізало" науково-експертне управління.
Якщо у керівництва організації є про що сказати, то пишіть мені на скриньку - LibertyPrime88@rambler.ru
Впевнений,що можу зробити вагомий внесок у вирішення цієї проблеми за допомогою мовних навичок і знання юриспруденції ;)
З повагою, член ВГО "Конгрес українців Холмщини і Підлящщя"
Справді,ситуація складна,водночас цікава,але вихід є.Мого діда також було депортовано дитиною і "добровільно" було залишено гектари землі під час першого етапу депортації.Навіть заява до Європейського суду не вирішила цього питання, оскільки залишене майно не підпадає захисту за ст. 1 Протоколу до Конвенції, а відтак Страсбург "відфутболив" її.Я взагалі мовчу про рівень тих "юристів",які радили Боровику Олександру Михайловичу подавати до суду архівні довідки... Цілком дивним видається те, що законопроект, який писали юристи чомусь "зрізало" науково-експертне управління.
Якщо у керівництва організації є про що сказати, то пишіть мені на скриньку - LibertyPrime88@rambler.ru
Впевнений,що можу зробити вагомий внесок у вирішення цієї проблеми за допомогою мовних навичок і знання юриспруденції ;)
З повагою, член ВГО "Конгрес українців Холмщини і Підлящщя"
Михайло
Я нещодавно поховав свого батька.
Недовго йому довелося користуватися тими крихами, що можна сказати вибили у влади.
Нажаль про прирівняння дітей, які не получили ніякої компенсації, в жодному законі я не знайшов.
Я нещодавно поховав свого батька.
Недовго йому довелося користуватися тими крихами, що можна сказати вибили у влади.
Нажаль про прирівняння дітей, які не получили ніякої компенсації, в жодному законі я не знайшов.
